Олександр Черних, віцепрезидент Національної асоціації лобістів України
5 лютого 2026 року в залі Європейського парламенту відбулася подія, яка, ймовірно, стане поворотною точкою в історії українських правових реформ. Презентація звіту «Національна асоціація адвокатів України в контексті верховенства права та євроінтеграції», підготовленого американською мережею Armada Network, стала тим самим холодним душем, якого так потребував розігрітий популізмом «активістів» Київ.
Документ, представлений колишнім конгресменом США Греггом Гарпером, не просто проаналізував стан справ — він фактично деконструював міфологію, на якій роками будувалася ціла індустрія «реформаторів», грантових організацій і частини чиновників.
Йдеться про явище, яке давно вийшло за межі окремих інституцій. В Україні сформувалася замкнена екосистема «грантової адвокації», де результат не є метою. Метою є процес. І чим довше триває «криза», тим стабільніше фінансування.
Це система, в якій:
- одна організація створює інформаційний шум;
- інша використовує його як «доказ проблеми»;
- третя отримує фінансування на її «вирішення».
Це класична «ехо-камера», де реальність замінюється повторенням.
І де питання «що буде з країною» поступається питанню «чи буде наступний грант».
Саме тому постійно підвищується градус напруги. Саме тому створюється враження перманентної кризи. Саме тому будь-яка альтернативна позиція автоматично таврується як «антиєвропейська».
Американський аудит вперше системно показав слабкість цієї моделі.
Експерти Armada прямо вказали на ключову проблему: так звані «тіньові звіти», які роками формували уявлення про стан реформ, часто готувалися без елементарного аналізу, без комунікації з інституціями, які оцінюються, і без порівняння з реальними європейськими практиками.
Фактично йдеться про ситуацію, коли діагноз ставиться без обстеження.
Коли зручні цитати витягуються з різних правових систем, перекручуються і подаються як «європейський стандарт».
Коли позиція кількох зацікавлених осіб подається як позиція всієї професійної спільноти.
І коли 70 тисяч фахівців залишаються поза діалогом, а рішення ухвалюються в межах вузького кола «експертів за призначенням».
На цьому фоні принципово важливим є інший підхід — підхід відкритості, прозорості та відповідальності.
Саме на такій моделі побудована Національна асоціація лобістів України.
НАЛУ сьогодні — це єдина професійна асоціація, яка:
- має системний антикорупційний компонент у своїй діяльності;
- забезпечує інституційне представництво українських інтересів у Європейському Союзі;
- працює як відкрита платформа, а не як закрита група впливу;
- формує позиції на основі експертизи, а не грантової доцільності.
Це принципова відмінність.
Ми не створюємо «візію чесності» — ми працюємо в моделі, де прозорість є базовою умовою, а не декларацією.
І саме тому підхід, який демонструє міжнародний аудит, фактично підтверджує:
майбутнє — за відкритими інституціями, а не за закритими тусовками.
Ще один важливий сигнал звіту — це критика спроб маніпулювати євроінтеграційною риторикою.
Так звана «дорожня карта» подається як імператив, який не підлягає обговоренню.
Насправді ж, як чітко зазначили міжнародні експерти, це рамковий документ політики, а не юридичне зобов’язання руйнувати існуючі інституції.
Тобто Європа не вимагає демонтажу.
Вона вимагає якості.
Окремої уваги заслуговує блок, присвячений цифровізації. Ідеї, які в Україні подаються як прогрес, у звіті прямо називаються ризикованими — особливо в умовах війни.
Тотальна цифровізація без належного рівня захисту — це не інновація, а потенційна вразливість.
І ще один принциповий момент — lawfare.
Використання права як інструменту тиску, публічне цькування, «чорні списки», ототожнення адвоката з клієнтом — усе це не має нічого спільного з верховенством права. Це ознаки деградації правової культури.
У підсумку, звіт Armada Network зробив те, що давно мало статися:
він зруйнував монополію на «правильну позицію».
Він показав, що існує інша реальність — реальність фактів, а не грантових наративів.
Для України це означає одне.
Модель, у якій реформи є інструментом самовідтворення окремих груп, вичерпала себе.
Модель, у якій відкритість, професійність і відповідальність є базою — лише починається.
І саме така модель має стати основою формування державної політики.
Не через шум.
А через інституції.
Не через імітацію.
А через зміст.
Оригінал тексту в блозі Олександра Черниха на LIGA.net.
